В сільському клубі на великому екрані  чотири рази на тиждень можна подивитьсь широкоекранне кіно. Ідея відкрити кінозал належить колишньому кіномеханіку  Василю Бандуровському .   - Я все життя кручу кіно. Люблю ето дело, подивитись кіно, - всміхається  69 кіномеханік. - Апаратуру настрою і іду в зал дивитись.  Колись був кінопроектор 23 КПК на бабінах, - з гордістю показує діючі великі сірі кіноустановки  Василь Григорович. -Я все зберіг. А тепер все нове. Я привіз відео прожектор і ДVД. Вони 15 тисяч коштують, - хвалиться кіномеханік. Апаратуру і диски з фільмами надає обласне підприємство кіно відео прокату, вони ж і зарплату кіномеханіку платять. Там є різні фільми, навіть навчальні з різної тематики і з усіх предметів.

3, 5 роки висів без діла відсунутий в сторону кіноекран. Тепер є окремі безкоштовні  кіносеанси для малят з дитячого садочку. – Діти так зацікавлено дивляться. Телевізор і вдома є. А так, щоб казкові звіри на весь великий екран, це ж незвично, - каже вихователька дитячого садочку. Для дітей спеціально замовлять старі  мультфільми радянських часів.  Для молоді теж відповідний репертуар – розважальні фільми, трилери, комедії , бойовики. Під час масових  сільських заходів показують  кіно про Веприк. В селі підтримуються народні традиції.  На свято Івана Купала з’їжджаються з усього району. До 3 тисяч збирається.  Відбувається концерт і театральне дійство з водяними, нечистою силою, вогневиком і іншими персонажами. До 50 вепринчан  з театрального колективу беруть участь разом з дітьми.  Потім у клубі дивляться дійство на великому екрані.

Сеанси починаються о 20 – 21. - Куди молоді піти, крім бару, а тут у кіно можна піти. Зал на 300 місць, тепло. Та й дівчину хлопцю є куди запросити, - каже кіномеханік. –Для учасників самодіяльності, сиріт з ліцею, дітей з неповних сімей вхід безкоштовний. Ми підтримуємо культуру за рахунок позабюджетних коштів, - каже голова сільради Олексій Ковальов. Квіток на кіно коштує для молоді одна гривна, для  інших – дві.

Афіші Василь Григорович вивішує заздалегідь в центрі села і біля Будинку культури.  На них написано назву фільму, час початку кіносеансу, жанр фільму, зміст одним реченням. Пише все сам.  – Василь Григорович дуже любить свою справу. З 1963 року почав працювати кіномеханіком, - каже  завідуюча клубом Тетяна Білоцерківець.  – Молодь зараз не та, - бідкається кіномеханік.  У кожного спутнікове. Але  ж разом дивитись цікавіше.

Це єдиний Будинок культури в районі, де показують кіно. В Гадячі також немає кінотеатру. – Мої онуки і не знають, яке задоволення сходити в кінотеатр, щоб подивитись фільм, - каже пенсіонерка  Ірина Кабанець. Пам’ятаю, в дитинстві зайдемо до магазину, купимо подушечок, конфетки такі були,  на 11 копійок 100 грамів і дивимось кіно. Як ми вечора ждали, та ті копійки у батьків випрошували. Кіно для дітей коштувало 10 копійок. А зараз крім телевізора дітям і показати нічого.