В вересні 2008 року на  Гадяцькому  цегельному  заводі опломбували газ.  В кінці року завод вже практично не працював. Але в лютому 2009 змінився  директор, який    на перших же  зборах працівників пообіцяв, що всі борги по зарплаті  виплатять. В кінці березня робочих скоротили, залишили тільки бухгалтерію. – Мені  лишився  місяць до пенсії, я пішла на біржу. Не заплатили 3,5 тисяч, - каже  колишній інженер з техніки безпеки Тетяна Окружко. Пішла в прокуратуру, добилась, щоб дали за березень. То ще 1270 винні, - продовжує Тетяна Петрівна. Цей час жили на чоловікову пенсію. Він у мене інвалід другої групи.

 Знімач та укладник цегли у печі Віра Максименко  вже працює на другій роботі, але сподівається, що  і їй виплатять колись 945 гривен боргу.  - Ви мені в душу наплювали, -  сказав Вірі Іванівні директор заводу Віктор Давидко, коли взнав, що вона подала до суду. Максименко  просила віддати зарплату цеглою, але теж не дали. Суд  присудив  виплатити  працівниці  не тільки заробітну плату, а й моральні збитки і  середній заробіток.  І хоч виконавчий лист у неї вже на руках, грошей поки що не отримала.  Вона має двох неповнолітніх дітей. Говорять, кажуть працівники, що завод забрав за борги один з банків. От коли з лютого цегляний запрацює, тоді й можна починати чекати виплати по виконавчим листам, - відповіли  ошуканим.   Робочі довго не могли подати на суд, бо на заводі  до  осені   довідок не давали. Працівники  звертались до директора, а у відповідь чули: «Немає печаті, - немає і заводу.»

До суду змогли звернутись    тільки у грудні. Із 70  працівників тільки близько 20  подали позов  до правосуддя, інші чекають. – Як ви доб’єтеся, то й нам щось  попаде, - кажуть вони.  Ображені зверталися і до Прем’єр – міністра і до Генеральної прокуратури. Тільки після того справа здвинулась з мертвої точки.