Установи, лікарня, магазини, аптеки нашого міста причепурилися. Східці і підходи до них викладені білою красивою плиткою.  На неї приємно глянути. Але спробуйте взимку дістатися дверей, ідучи цією ковзанкою.  Господарі  попередили відвідувачів, що східці слизькі. Такі надписи майорять по всьому місту.  А що ж далі? Як  проповзти ті метр – два – три?  Перила відсутні,   навіть сніг на плитці не завжди зметений.  Неодноразово  спостерігала, як люди похилого віку стояли в розпачі і проходили, не заходячі  магазину. Така ж  ситуація і біля «Приватбанку».  Щоб дістатися банкомату, потрібно  триматись за когось,  аби  піднятися східцями. Звичайно, якщо цей «хтось»  виявить бажання подати руку. Аналогічна ситуація і в районній лікарні  біля центрального корпусу. Ну добре, там хоч травматологія поруч. Прогрес з нами пожартував  досить злим чином.  Модними стали поручні з металу. Вони дуже гарні, але літом. Взимку перила покриваються льодом,  їх не можна навіть торкнутися, а не те, щоб триматися  за них. Разом з тим можна навести приклади установ, де піклуються про своїх відвідувачів. Це  «Полтава - банк»,  міська дитяча консультація і багато інших. Там  ця проблема вирішена. Адже мабуть не всі керівники знають, що у випадку отримання травми   поруч з установою чи магазином з вини не облаштованого підходу  за лікування платить господар магазину чи адміністрація закладу.