Батьки Лесі почали будувати хату поруч з Ларисиними, що вже жили на  провулку Чапаєва в Гадячі. – Ми дуже різні, але притерлися за все життя, - сміється 62 річна Лариса.

Леся навчалась в медучилищі в Лохвиці, Лариса в Києві в інституті харчової промисловості. За призначенням Леся поїхала в Полтаву, Лариса до Новосибірська. Через два роки знову з’їхались в Гадяч. Лариса привезла собі чоловіка В’ячеслава з Сибіру, отримала квартиру в  іншому кінці міста. Леся познайомилась з молдаванином Михайлом,  молоді стали жити з  матір’ю дружини. Згодом побудували свою хату неподалік від материної.  У Лесі двоє синів і дочка, у Лариси – син і донька. Вони стали кумами.  Разом з  жінками стали дружити їх чоловіки.

Хоч я  на два роки старша, але дівували разом, - розповідає Лариса. Мати Лесина її зі мною відпускала, тільки приказувала, щоб я за нею  дивилася, щоб та в  пелені не принесла. Коли я вже вчилася в Київському інституті, а Леся на другому у курсі  медучилища, ми  вперше  пішли на танці. Леся була в білому светрі і хтось  залишив відбиток п’ятірні на спині. Воно  в танцях було жарко і Леся зняла  светр. Перед приходом додому наділа та задом наперед. Ту п’ятірню на грудях побачила мати. Ох і було нам, особливо мені, що не догледіла.

Весь вільний час вони проводили разом зі своїми п’ятьма дітьми. Це і походи до лісу і екскурсії до столиці. Коли   у Лариси не було часу, то дітей забирала Леся і йшла з ними до річки чи до лісу. Чоловік Лесі  казав, що у них в Молдавії куми – це другі батьки.

- Напечемо разом миску вергунів. Діти  бігають між нами, прийдуть чоловіки ось в нас і свято, - розповідає Лариса. На Новий рік завжди разом. Михайло ще й програму для дітей якусь придумає, бо він вчителем фізкультури працював і любив дуже з дітьми бавитися. Він в Діда Мороза вряджався. Ми  малих в костюми понаряджаємо та сміємось, які вони веселі. Наша справа – стіл приготувати.

Доноси зайшли в нову хату   перед  Покровою.  На Покрову день народження Михайла. Хотіли зробити вхідчини на іменини господаря. Всі друзі вчотирьох   прибивали карнизи, вішали штори, прибирали дім, готували столи. 

Коли  молодим помер чоловік Лариси Валера, то для всіх це було дуже великою втратою.   Леся  всі  три дні на похоронах  допомагала. А  потім Ларису підтримав Михайло.    - Взяв сапу і пішов на город сапати. Весь город і висапав. А коли потрібно з городу щось привезти, то я завжди до нього по допомогу зверталась, - каже Лариса. Як що сам не зможе, то когось найде.

Два роки тому  в пів дванадцятої ночі помер  батько Лариси. Кума вже була у неї через 15 хвилин. Вдвох з сусідкою  обмили і одягли батька, до ранку Леся залишилась з подругою. Допомагала на похоронах.

Взимку цього року у Лариси  стався інсульт, то 14 днів подруга ходила колоти ліки, не рахувалась зі своїм часом.

 - Поділюсь з кумой радістю – вдвічі більше стане, горем – в половину менше, - каже Леся. На Заході  все розповідають про психотерапевтів, то вона мій психотерапевт.  Ми ніколи не нав’язувались. Я считаюсь з її думкою, але вона мені може й не підходить. То Лариса й не ображається.

 Вона за освітою медсестра, то завжди  лікувала родину подруги, а як хворів син Лесі Ігор, то  поруч була  Лариса. Обидві жінки вишивають, але по – різному. Леся любить фантазувати, Лариса притримується  класичного стилю. Подруги все життя багато читали, обмінювались книжками. Разом захоплювались  Висоцьким, Магомаєвим, Окуджавою. П’ять років тому Лариса перейшла жити до батькової хати, що неподалік від Лесі. Вони знову стали сусідками.

Подруги мають спільну куму, яка  хрестила  дочок обох жінок. Аня жила в Гадячі,  років 15 тому переїхала в Київ. Раз чи два  на рік подруги їздять до неї в Київ, двічі в рік зустрічаються в Гадячі.  

- Леся  більше полюбляє ходити то на танці, то на концерти, то ось в агрошколу на заняття записалась. Мені ж краще вдома з онуками посидіти. Я цих концертів ще як навчалась в Києві та Новосибірську на все життя надивилась, якось тепер на самодіяльність не тягне. Раніш ходили часто їсти піццу, пити пиво.

Зараз спілкуються кожного дня, полюбляють заходити  одна до одної на обід чи почаювати ввечері. Тільки но приїхали з санаторію «Сосновий бор», де відпочивали разом. Разом ходять на ігри до інтелектуального клубу: « Що, де, коли?».