. До неї до
дому постійно приходила молодь, яку її бабуся називала по - своєму –
паничиками. В той час вони говорили про
світле майбутнє, випускали стінгазети,
готувались до конкурсів. Але як тільки
хтось чужий заходив до будинку, зразу ж як з під землі, за словами мами,
з’являлась її бабуся і зі словами «паничики прийшли» розправляла
веєром свої широкі спідниці, сідала на
підлогу і уважно відстежувала все, що казали і робили в кімнаті. Тримала спину
вона рівно, сиділа, підібравши під себе ноги і перебирала довгу косу. Вирядити
її з кімнати було не можливості. Від такої її
звички потерпав і мамин батько,
коли до нього приходили гості. Він займав посаду головного лісничого району. До нього в гості приходили дуже поважні люди.
Але жодної зустрічі без присутності красуні на підлозі відбутися не могло. Вона до
80 років читала без окулярів, уважно прослуховувала всі розмови. Тому, коли чиясь присутність будь де була зайвою, то з
раннього дитинства ми чули: «Що, паничики прийшли?» Приходилось розвертатись і йти геть.
| 
