Кожного місяця понад 50 жителів Гадяча збираються  о  7 ранку під дверима аптеки №16. Декотрі прийшли з шостої години. Всі збились на крильці і чекають на видачу безкоштовних ліків  хворим пільгових категорій.  Люди похилого віку перемовляються, більшість з них знайомі між собою, бо в таких чергах вже не перший раз.  Між собою розмовляють про те, як отримати ліки.

-         Я стою за чорнобильця. В тому місяці нічого не отримала, простояла в черзі, а грошей не вистачило. Хоч би за той місяць отримати, в цьому до лікаря і не ходила, - каже жінка років 50. Все ветерани війни забирають.

-         Я оце соціальний працівник. Приходиться зранку до черги бігти, бо моїм підопічним ліки треба, - каже молода жінка з велосипедом.

-         Так ми хоч знаємо, а психічних не попередили, вони прийдуть 4.

-         Ну й добре. Нам більше дадуть.

-         Та що ж дадуть, як  оце нам чорнобильцям не більше, ніж на 100 гривень виписують.

-         Та виписують. Раніш імпортні ліки давали, а зараз тільки наші.

-         Так а мій сам лікарю каже, що йому треба і бере імпортні і дорогі.  А як не випишуть, то хай спробують. Є закон, щоб лікувати так, як треба.

-         Так не  всі ж так можуть, не всі хамлять.

      -     А причому тут хамлять? Ліки потрібні. 

О пів на восьму  двері аптеки розчиняються, натовп ділиться  на дві черги до різних вікон. Всі стоять спокійно, звикли до таких черг. Жінці років 55 стає зле. Вона втирає сльози. Четверо людей розходяться, пропускають її до віконця. Працівник аптеки дає заплаканій жінці пігулку, відпускає ліки. Та ще деякий час стоїть поруч з чергою. Чергу займають Іван Хропко  з села Римарівка і Василь Заєць з Максимівки. Обидва чорнобильці, знайомі між собою. Іван Іванович  співчуває жителям сіл. Каже, що городяни можуть взяти пільгові ліки, а селянам це взагалі з нового року не доступне. Тоді хоч по великих селах давали. Це в Сарах, Петрівці, Рашівці.

- Я взагалі до прокурора звернувся. За законом мені повинні давати ліки безкоштовно, як інваліду – чорнобильцю 2 групи, каже 49 річний Василь Петрович. Я був серед перших в Чорнобилі, трубу варив. З тих шістьох, що там були,  вже 4 немає.  Сьогодні  раніш приїхав. Так у мене ж машина, а що іншим селянам робити? Хай би графік склали, хто за ким.

Дві жінки розмовляють, як краще отримати необхідне. – Треба йти до лікаря і просити те, що тобі потрібне, а не що вони хочуть дешевше виписати. Не всі ж пільговики біжать за пільгами, то можна й проскочити. Або раз у квартал виписували б. Тоді кожен би знав, що тільки раз отримає і черги б менше були.

Цього дня  роздали ліків на 11 тисяч.  Іншим не вистачило.

-         Проблема з чергами виникає того, що пільги не підкріплені державними грошами в повному обсязі, - пояснює завідуючій аптекою Анатолій Чегринець.  Ми видаємо тільки за спеціальними рецептами.

В  Гадяцькому  районі  18,5 тисяч пільговиків. Якщо поділити річні 180 тисяч на кількість потребуючих ліки, то на рік на одного хворого менше 10 гривень. – Сума грошей останнім часом не змінюється, а ціни зростають, - каже зав поліклінічним відділенням Тетяна Омельченко. Ми вже й так кажемо лікарям, щоб дорогих ліків не виписували, а то один візьме на 200 гривен, а іншому не дістанеться. Графіком користуватись не можемо, бо все одно всі в перший день прийдуть.  Намагаємось виписувати тільки життєво необхідні онкохворим, діабетикам, інвалідам війни.