Вона любить  готувати, експериментувати,  вносити до меню ресторану нові страви. За відгуками  місцевих її ресторан користується великим попитом. - В дитинстві кожного літа я їздила допомагати бабусі в село Ціпки і найбільше мені запам’ятався  її запашний борщ, що варився в печі. Сусіди завжди говорили, що баба Санька гарно готує і коли вона пекла пироги, то на запах сходилися сусіди і чекали на лавочці  бабусиного пригощання.  Мама теж готувала дуже гарно, але ще й любила прикрашати страви, це тоді не було дуже розповсюдженим.  Велике свято в родині було, коли різали порося. Ми й зараз в ресторані готуємо  буженину і ковбаси за  рецептами моєї родини.

 На кухні Віта  була на підсобних роботах і коли в 18 років вийшла заміж,  зрозуміла, що не вміє готувати. – Чоловік тільки на роботу, а бабуся вже в двері. Принесе ребра, капустину і разом зі мною  до страви.  Згодом чоловік сказав, що в мене борщ виходить смачніший, ніж у його матері. Після навчання в полтавському комерційному  технікумі  через деякий час відкрила кафе і ресторан. Перші 5 років сама обслуговувала банкети. Та й зараз приймає замовлення, спілкується   з клієнтами. З задоволенням відвідує майстер класи в Києві і Харкові. Також представники фірм партнерів  влаштовують для працівників ресторану  майстер - класи в Гадячі.  Вони навчають кожній дрібниці.

 Зараз родина 39 річної Вікторії складається з чоловіка і сина. Кухня звичайна 7 квадратів, без наворотів. Але гості її дуже полюбляють і так склалось, що пригощання відбувається саме на кухні. Сніданок – це кава з вершками. Господиня любить готувати смачно і корисно. Обов’язково на столі повинен бути шматок м’яса, бо це  ж чоловіки. Сама готує сир і сметану з молока, яке приносять з села.  В гості ніколи не йде  з пустими руками. - Або буженину несу, або курник, або якусь іншу випічку.  Друзі завжди чекають, що Віта щось принесе, - каже.

 Коли заходить до будь-я кого ресторану,  то вперше звертає увагу на чистоту і люб’язність персоналу. Цікавиться також  меню і його оформленням. В кафе чи ресторані нічого не повинно бути занадто. Вікторія пояснює,що людина повинна орієнтуватись навіть за назвою, яка то страва. Ось порося всі начиняють кашами, а  вони апельсинами, лимоном, курагою, чорносливом. Тоді  кладуть  на гілки з вишень і ставлять  до духовки. В усьому є свої невеличкі секрети. - На кухаря можна вивчитись, і при цьому їм  не бути, - запевняє господарка ресторану.  Ресторан «Діоніс» пече хліб, паски, торти, смачні десерти. Відвідувачів попереджують, щоб залишили місце на десерт. Більшість замовляють зрозумілі страви, те, що звикли їсти. Вікторія обговорює замовлення, може попередити, що мало їжі чи занадто. Коли подавати їжу,   узгоджують з тамадою.