Його рука звично тягнеться до калькулятора в мобільному телефоні. А в мене перед очима
перший калькулятор, за яким майстер училища Олександр Михайлик їздив до
Риги десь в 1976 році. Він тоді привіз
їх аж двоє. Рижське училище № 8 переробило їх з маленьких,
які лежали на столах, на великі. Вони
було розміром як пів кришки письмового столу, товщиною трохи більше
системного блоку сучасного комп’ютера. Ящик приладу був збитий з фанери. На більшу площину наклеїли надрукований в типографії
плакат з цифрами і математичними
знаками. Там же розташували кнопки від вимикачів замість клавіш і світло диодні лампи, що світилися зеленим
кольором. Вони показували через віконечка числа. Один з приладів зразу ж зламався і ремонтувати
його було нікому, а інший прослужив понад 20 років. Калькулятор віддали до мого класу, бо я викладала фізику і
математику. Початок навчального року відрізнявся тим, що першокурсники обов’язково просили показати, а
потім дати попробувати по натискати
кнопки. Перші півгодини уроку уходило на це. Цікаво, що дорослі поводили себе так же само. Навіть
батьки на зборах просили «дати пощолкать». Та радість від приладу була затьмарена тим, що начальству теж
хотілось похвалитися приладом. Тоді мені запропонували дати позаплановий відкритий
урок для вчителів всієї області.
| 
