Віктор Борячок з Гадяча  грає на клавесині без музичної освіти. Купив випадково інструмент в 1972 році у однієї старенької бабусі в Гадячі. Її батько був «советніком» на залізниці. - Клавесин  перебував  в неробочому стані, в міхах дірки були здорові. Педалі постраждали, прийшлось їх прикручувати. Дав за  нього  70 карбованців. Коли відремонтував і почув незвичайні  звуки інструменту,  відніс  старенькій ще 30 рублів, - розповідає 55  річний Віктор Васильович.

Згодом такий інструмент Віктор бачив в  історичному музеї в Переяслов - Хмельницькому. Але у них там стоїть не робочий муляж. Коли  Борячок підійшов до служниці музею і сказав, що в нього є діючий клавесин, то йому зразу запропонували 1000 доларів. Але він тоді був на весіллі  дочки і до директора  музею не пішов. 

-         Оце регістри, які висуваються, - демонструє інструмент хазяїн. На кожному різні надписи готіческим  шрифтом. На панелі поруч з регістрами надпис «Woodstork Canada» На спеціальну підставку Віктор  приносить мідний старовинний підсвічник. –Спеціально для клавесина  знайшов, - хвалиться господар. Потім грає на ньому «Полонез Огінського» та дві пісні його молодості. Незвичайний звук музики ,  що виходить десь з під клавіш, супроводжується  рипінням міхів. – От якби зробити автоматичний продув, -  говорить Віктор Васильович.

-         Віктор грає на гітарі, баяні. Демонструє дві  свої пісні «Стоїть на  узліссі хатина» та «Я один брожу по улице». Перша про відношення дітей до батьків, а другу  в часи його молодості грали на танцювальній площадці. Тільки тоді ніхто не знав автора. – Я  з майбутньою дружиною  тоді зустрічався, а вона й не знала, чию пісню слухає, - посміхається чоловік.  Коли працював в автопарку, Віктор виступав зі сцени.  В родині ніхто, крім господаря, на музичних інструментах не знається.

-         - Якщо запропонують продати, то інструмент продам, - каже Борячок. - Ми на мелі сіли. Чотири місяці не працюю, а син кредитів набрався, - каже Віктор Васильович. Господар працював на Півночі  тампонажником у нафтовиків з 1992 року. – А счас начався кризис, а там дали пів зарплати і поїздом додому відправили, - бідкається нафтовик. Після 50 вже на працівника ніхто і дивитися не хоче. А Кучма сказав, що в нас Севера немає, то мені і льготна пенсія не положена, - махає в розпачі рукою.